Моцартівська програма, частина за частиною

Частина перша: «Дон Жуан»

Перша частина спирається на «Дон Жуана» — оперу, прем'єра якої відбулася у Празі 1787 року. У програмі названо «Notte e giorno faticar» Лепорелло, «Batti, batti» Церліни та дует «Là ci darem la mano» для Джованні й Церліни. Вікіпедія описує цей твір як dramma giocoso — суміш комедії, мелодрами та надприродних елементів. Сюди вплетено частини з «Eine kleine Nachtmusik». Моцарт завершив цю серенаду у Відні 10 серпня 1787 року, працюючи над другим актом опери. Вікіпедія зазначає, що ніхто не знає, чому він її написав, — і саме це робить її вдалим супутником музики тих самих місяців, а ще вона дарує тиху, елегантну музику, що звучить між вокальними номерами програми.

Частина друга: найкраще з опер

Друга частина переходить між творами. Її осердя — «Non più andrai» Фігаро, арія, в якій Фігаро кепкує з юного пажа Керубіно про його майбутнє солдатське життя, та «Voi che sapete» самого Керубіно. Також тут звучать так звана шампанська арія Дон Жуана «Fin ch'han dal vino» і дует «Pace, pace» для Сюзанни та Фігаро, а між вокальними номерами — Divertimento ре мажор. Зауважте, що Моцарт цитує «Non più andrai» у сцені вечері в «Дон Жуані», тож ця мелодія — приватний жарт між двома операми, і празька публіка, яка любила «Фігаро», неодмінно його впізнала б.

Частина третя: «Чарівна флейта»

Остання частина звертається до «Чарівної флейти» — німецькомовного зінгшпілю з розмовними діалогами між піснями. Прем'єра відбулася 30 вересня 1791 року у Відні, за два місяці до смерті Моцарта. У програмі названо дует «Bei Männern», «Ach, ich fühl's» Паміни та «Ein Mädchen oder Weibchen» Папагено, а завершується все Папагено і Папагеною. До вокальних творів долучається Divertimento сі-бемоль мажор. Папагено — це земний супутник, який цілковито провалює випробування героя, але все одно отримує нагороду.

Що означають назви

У програмі твори перелічено за їхніми першими словами — італійською та німецькою. Кілька перекладів стануть у пригоді; вони взяті з описів опер у Вікіпедії. Вони не потрібні, щоб насолодитися вечором, але пояснюють, чому зала сміється з одних номерів і затихає на інших, і показують, наскільки цей вечір радше комічний, ніж урочистий.

• Notte e giorno faticar: Удень і вночі я тяжко працюю (Лепорелло)
• Batti, batti o bel Masetto: Бий, о бий мене, вродливий Мазетто (Церліна)
• Là ci darem la mano: Там ми сплетемо наші руки (Джованні та Церліна)
• Non più andrai: Більше не будеш ти гультяювати (Фігаро)
• Ein Mädchen oder Weibchen: Дівчина або жінка (Папагено)

Чому це працює разом із вечерею

Опери Моцарта сповнені їжі та напоїв. У самому «Дон Джованні» є сцена вечері, де на сцені грає оркестр популярні мелодії, поки Дон вечеряє, а арія про шампанське — це заклик до свята. Комічні номери мають короткі, ясні мелодії, тож вони тримають увагу зали, яка водночас вечеряє. Короткі фрагменти та страви, що подаються між ними, пасують такій музиці краще, ніж один довгий концерт, а серенадні частини личать і столу, і сцені.

Чого очікувати від постановки

Співаки вдягнені в історичні костюми, і гості описують виступ як захопливий, а часом і гумористичний. Один гість розповідає про невелику залу, де сидиш дуже близько до виконавців. Це концерт у костюмах, а не вистава з декораціями, і кожен фрагмент — це послідовність найяскравіших номерів, а не повний акт.